Веніамін Кушнір належить до тих небагатьох митців, які у задушливі роки панування тоталітарної системи і соцреалізму торували шлях в українському національному мистецтві. “Я український художник, і моя творчість повинна бути національною”, – таке було його кредо. Романтик і мислитель, він завжди прагнув до свободи, малював лише те, що хотів, те що глибоко хвилювало.
У творчій свідомості художника на першому плані було почуття громадянської відповідальності за історичну долю України. Він активно включився у рух шістдесятників, очолював секцію художників Клубу Творчої Молоді.
Народився Веніамін Володимирович Кушнір 7 січня 1927 року у с.Рудка Хмельницької обл. Мати походила з шанованої на селі заможної родини, двоє її братів були воїнами УПА. Дух національної свідомості супроводжував його з перших років життя, а ще – мамина пісня і вірші Шевченка. Дитинство і юність минули на Поділлі. Саме тут він відчув себе художником. Професійну освіту Веніамін здобув у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1948-1953 рр.) в майстернях Р.Сельського, І.Гуторова, Й.Бокшая. Студентські роки пройшли у наполегливій праці, у пошуках власного стилю.
Художник рано визначив свої позиції у малярстві, що спиралися на традиції українського мистецтва, народну культуру, на філософію Г.Сковороди і творчій геній Т.Шевченка, авангардизм О.Архипенка і М.Бойчука.
Після закінчення інституту В.В.Кушнір два роки викладав у художньому училищі М.Дніпропетровська. З 1954 року – член Спілки художників. З 1956 року жив у Києві. Тут він створив свої великі полотна “Лісоруби”, “Плотогони”, “Червоні маки”, що відразу привернули увагу майстерністю, людяністю, щирістю.
Етапною стала його “Трембіта” (1961 р.). Це був символ-заклик, що збуджував національну свідомість сучасників.
У творчості Веніаміна можна виділити декілька тематичних напрямків, споріднених образів, мотивів, які дають право говорити про нього, як про художника-мислителя.
Духовним кодом у його всесвіті є образ української матері, що втілюється у ряді полотен: “Наречена”, “Матері”, “Нічого кращого немає”, “Земля”, “Скорботна мати”.
Неабияке смислове навантаження несуть і його коні, яких він любив і умів малювати, – це і “Ранок”, і “Пута”, і “Коні”, і вихор червоних коней у “Кобзі”.
Прямий заклик на захист сплюндрованої України криється в картині-памфлеті “Скерцо” (“Ґвалтована Україна”, 1968 р.).
Трагічні мотиви останніх робіт (“Прощальна мелодія”, “Автопортрет зі свічкою”) викликані передчуттям власної долі і гіркими роздумами про місце Людини у цьому суспільстві.
Філософське осмислення складності внутрішнього світу людини художник втілив у численних портретах, що відтворюють український національний характер. Його пейзажі, натюрморти привертають увагу вишуканістю форми, технічною досконалістю, романтичним світобаченням краси рідної землі. Художник щиро закоханий у Карпати, Поділля, Київщину, багато поїздив та походив по тих місцях де творилась історія України.
В.В.Кушнір був художником від Бога. Разом з тим, він був високоосвіченою людиною. Любив і добре знав українську і світову літературу, історію, філософію, мистецтво, музику. Поезія і музика були невід’ємною часткою його буття, вони звучать і у його творах.
Митець високої професійної культури В.Кушнір не мислив себе без щоденної праці. Кожна його картина – то результат багаторічної наполегливої роботи і духовного злету митця.
Незважаючи на те, що жити і творити йому довелось у трагічний час, коли все штовхало до кон’юктури і фальші, він жодного разу не зрадив своїм ідеалам. Він був і залишився художником-громадянином. З повним правом Веніамін Кушнір міг би сказати за Тарасом Шевченком:
“Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою”.
ТВОРЧА БІОГРАФІЯ ВЕНІАМІНА КУШНІРА
| 7.01.1926 – | народився у с.Купин Хмельницької обл. Малював з дитинства. Першим учителем з фаху вважав Максименка (викладача Дніпропетровського художнього училища, що під час війни жив у Дунаївцях). |
| 1943-1947 – | пейзажі околиць міста Дунаївці. |
| 1948-1953 – | навчання у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на факультеті монументально-декоративного живопису. Майстерні Р.Сельського, Й.Бокшая, І.Гуторова. Дипломна робота: “Універсали Богдана Хмельницького”. |
| 1953-1955 – | викладач живопису Дніпропетровського художнього училища. |
| 1954 – | член Спілки художників. |
| 1956 – | переїхав до Києва. Працює у галузі монументального та станкового живопису. |
| 1957 – | полотна “З поля”, “Оранка”. Участь у виставці творів молодих художників. |
| 1958 – | серія пейзажів “Кавказ”, “Хоста”. |
| 1959-1960 – | працює і завершує роботу над полотнами “Лісоруби”, “Плотогони”. Участь у виставці “Радянська Україна”. |
| 1959-1961 – | працює над картинами “Трембіта”, “Червоні маки”. |
| 1961 – | завершує роботу над картинами і бере участь у Республіканській художній виставці, м.Київ, та всесоюзній художній, м.Москва. |
| 1962 – | створено Клуб творчої молоді, де В.Кушнір очолив художню секцію. Подорожує Карпатами. Серії пейзажів “Дзимброня”, “Криве поле”, “Ясиня”, портрети гуцулів, полотно “Вечір”. |
| 1963 – | працює і завершує роботу над картиною “Дума про Довбуша”. Бере участь у Республіканській художній виставці. |
| 1964 – | завершує роботу над полотном “Кобза”. Бере участь у виставці, присвяченій 150 – річниці від дня народження Тараса Шевченка. Подорожує по Криму. Серія пейзажів “Коктебель”, “Федосія”, полотно “Вечір на полонині”. |
| 1965 – | подорожує Поділлям і Карпатами. Серія пейзажів “Нова Ушиця”, “Стара Ушиця”, “Кам’янець-Подільська фортеця”, “Криворівня”. |
| 1966 – | працює над полотном “Рапсоди”. Подорожує Карпатами, пейзажі “Село Зелене”. |
| 1967 – | закінчує роботу над полотнами “Рапсоди”, “Жінка з глечиком”. |
| 1968 – | завершує роботу над полотнами “Київська весна”, “Прометей”, “Апостол правди”, “Скерцо”, “Портрет Шевченка”, “Баба з козою”. |
| 1969 – | цикл робіт за творами Т.Шевченка: “Марія”, “Нічого кращого немає”, “За байраком байрак” та інші. |
| 1970 – | працює над картинами “Ковалі”, “Зустріч на чужині”, “Ранок”. |
| 1971 – | закінчує роботу над картинами, бере участь у Республіканській художній виставці, присвяченій 100-річчю від дня народження Лесі Українки. |
| 1972 – | завершив картини “Матері”, “Коні”, “На потоці”, “Леся Українка”. Бере участь у Всесоюзній художній виставці, м.Москва. |
| 1973 – | “У загоні”, ескізи до картини “Святковий день”. |
| 1974 – | Завершив роботу над картиною “Святковий день”, участь у Республіканській художній виставці. |
| 1975 – | завершив картини “Наречена”, “Скорботна мати”, “Літній ранок”. Цикл пейзажів “Денеші”, участь у виставці “Слава праці”. |
| 1976 – | завершив картини “Баба з козою”, “П’ють пиво”, працює над ескізами до полотна “Довбуш”. Участь у виставці київських художників. |
| 1977 – | “Соняшник”, “Ярмарок у Косові”. Участь у виставці “Слава праці”. |
| 1978 – | працює над ескізами до картини “Довбуш”. |
| 1979 – | працює над гобеленом “Боян” для готелю “Либідь”. |
| 1980 – | “Трембіти сумують”, ескізи до портрета Сковороди. |
| 1981 – | працює над полотном “Довбуш”, серія картин “Козак Мамай”. |
| 1981 – | працює над полотном “Довбуш”, серія картин “Козак Мамай”. |
| 1982 – | завершує картину “Довбуш”, серія натюрмортів і пейзажів. Участь у Республіканській художній виставці. |
| 1983 – | пейзажі околиць Києва: “Феофанія”, “Осінь у гідропарку”, “Сірий день”. |
| 1984 – | працює над ескізами до картин “Устим Кармелюк”, “Г.Сковорода”. Бере участь у виставці. |
| 1985 – | подорожує Карпатами, серія пейзажів “Колочава”, ескізи до картини “Сіножать на Десні”. |
| 1986 – | завершує полотно “Сіножать на Десні”. |
| 1987 – | завершує полотно “Земля”. Участь у виставці “Київ та кияни”. |
| 1988 – | серія натюрмортів, пейзажів. Участь у виставці “Земля і люди”. |
| 1989 – | серія пейзажів “Тиврів”, “Микуличин”, “Татарів”, “Лілея” (за твором Т.Шевченка), “Емансипація”. |
| 1990 – | “Мітинг” (2 варіанти), працює над полотнами “Григорій Сковорода”, “Митець і генерал”. |
| 1991 – | завершує полотна: “Автопортрет із свічкою”, “Автопортрет”, “Козак Мамай”, “Чумацький куліш”, “Чумаки”, “Сутінки”, “Поцілунок Іуди”, “Христос у терновому вінку”, “Прощальна мелодія”. Не закінчив полотно “Григорій Сковорода”. |
| Помер Веніамін Кушнір 19 червня 1992 р. |
