БОРИВІТЕР: традиційне народне в українському мистецтві 1960-70-х

Алла! Алла! Алилуйя!.. / Упорядник Людмила ОГНЄВА. – Донецьк: ДОГО “Центр Діскавері”, 2007. – 80 с., іл.

До складу збірки увійшли вірші, пісні, репродукції картин, створені друзями Алли Горської одразу ж після її смерті.

Тоді, у шістдесяті роки минулого століття, це були молоді поети та художники, імена яких були більше відомі КДБ та невеликому колу друзів-однодумців. Сьогодні ж їх знають не тільки в Україні, а й за її межами. Стали Лауреатами національної Премії ім. Т.Г. Шевченка Ірина Жиленко, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Ігор Калинець, Михайлина Коцюбинська, Борис Плаксій, Володимир Прядка, Євген Сверстюк, Надія Світлична, Іван Світличний, Григорій Синиця, Людмила Семикіна, Василь Стус, Леопольд Ященко. Звання Заслуженого діяча мистецтв отримав Борис Довгань; звання Заслужених художників України — Григорій Синиця та Галина Севрук. Звання Народного художника — Володимир Прядка.

Твори названих вище художників та поетів читач може знайти у збірці і відчути, наскільки вони були близькі у сприйнятті трагедії, що сталася з Аллою Горською. Дуже важко сьогодні зрозуміти хто на кого впливав. Чи картина є образотворчим втіленням поезії, чи навпаки.

Збірка розрахована на тих, хто цікавиться історією України, літератури та мистецтва.

Continue reading “Збірка “Алла! Алла! Алилуйя!” (про Аллу ГОРСЬКУ) – Людмила Огнєва, 2007” →

Людмила ОГНЄВА. Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині. – Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2008. – 52 с., іл.

У книжці розповідається про твори монументального мистецтва, які створила група художників-однодумців з різних міст України, котрі працювали в Донецьку і Маріуполі в 1965-67 роках.

Мова йде про комплекс мозаїчних панно на стінах донецької школи №5, панно “Жінка-Птаха” з крамниці “Рубін”, панно в маріупольському ресторані “Україна”.

Розкриті зміст цих творів та мистецька концепція Григорія Синиці, за якою їх створювали. Віктор Зарецький, Галина Зубченко, Алла Горська, Генадій Марченко і Григорій Синиця були творцями національного напрямку в українському монументальному мистецтві. З ними на окремих етапах працювали Олександр Коровай, Іван Кулик, Василь Парахін, Григорій Пришедько, Борис Плаксій, Надія Світлична.

Книжка розрахована на тих, хто цікавиться історією рідного краю та мистецтвом України.
Continue reading “Книга “Перлини українського монументального мистецтва на Донеччині” – Людмила ОГНЄВА, 2008″ →

Іван Макарович ГОНЧАР (27.01.1911 – 18.06.1993) – громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер.

Засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею народного мистецтва, що від 1960-х років став осередком українського національного відродження (з 1993 року – державний Музей І.М.Гончара; з 2011 – Національний Центр народної культури “Музей Івана Гончара”).

●  Автобіографія   ●  Основні дати життя і творчості   ●  Енциклопедична довідка

Continue reading “Іван ГОНЧАР – біографія” →

Висвітлення мистецької спадщини Івана Макаровича ГОНЧАРА розпочинаємо з графіки – етнографічних малюнків, створених упродовж 1960-80-х років.

Цими роботами автор доповнював експозицію власного хатнього музею народного мистецтва, на основі якого нині створено НЦНК “Музей Івана Гончара”.

Continue reading “Іван ГОНЧАР – ГАЛЕРЕЯ ТВОРІВ” →

Іван ГОНЧАР: Каталог / Вступна стаття та упорядкування Г.А.Богданович. – Київ: Мистецтво, 1951. – 48 с., іл.

Перший офіційний каталог творів Івана Макаровича Гончара – переважно скульптурні роботи: портрети видатних діячів української культури, історичних постатей та ін.

З вступної статті Г.А.Богданович: “Іван Макарович Гончар належить до тих митців, які, збагнувши духовну красу людини в найрізноманітніших проявах, щедро віддають її в своїй життєлюбній, щирій творчості. І вже в розквіті мистецького таланту, маючи значний запас життєвого пізнання, Гончар […] починає дбайливо збирати й популяризувати мистецькі витвори рідного народу. Народне мистецтво стає для скульптора дороговказом, що спрямовує всю його власну творчість”.

Continue reading “Іван ГОНЧАР: каталог творів – 1971” →

Переглядаю любительські фото покійних, старі папери. А там – неповторні шістдесяті роки, що втілилися для мене в Клубі творчої молоді. Роки чистого горіння, високого ідеалізму, коли всі були ще ніби заодно.

Зрештою, відійдуть клопоти і суєта. Те минуще й дрібне, що так невгамовно просякає у наш сьогоднішній будень. Тільки й залишиться, що великі люди й їхні великі твори.

Відтоді збігло справді багато часу, років із тридцять. Прийшло покоління людей, які Аллиного ймення вже й не чули. А вона ж була в епіцентрі всіх подій тієї короткої відлиги, що скінчилась арештами й мертвотною тишею брежнєвщини, в епіцентрі настільки, що саме на неї вказав перст гоголівського Вія. Але я знаю, що й у майбутніх історичних курсах її ім’я в описах цієї доби знов не може не стати одним із центральних.

Continue reading “Алла ГОРСЬКА (спогади) – Сергій Білокінь” →

Художників такої сили і яскравості таланту наша земля народжує не часто. Але запитайте в пересічного українця, ба, його земляків із Київщини: хто такий Іван-Валентин Задорожний? На превеликий наш сором, про цього митця, земляка Ліни Костенко, мало хто чув, а тим більше знає. Хоча в країнах, де виховання національної свідомості й людської гідності поставлено на рівень державної політики, життя, як і твори таких особистостей, стають гордістю народу.

І слава Богу, що в часи цинічного прагматизму й усепоглинаючого крамарства наші душі не здрібніли вкрай. Великою мірою, завдяки і його творінням.

Continue reading ““ВІН СВІТ ТВОРИВ РІЗЦЕМ І ПЕНЗЛЕМ” (про Івана-Валентина ЗАДОРОЖНОГО) – Микола Таборит” →

Іван-Валентин Феодосійович ЗАДОРОЖНИЙ [7.07.1921 – 21.10.1988] – живописець і монументаліст, Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 р. Закінчив 1951 р. Київський художній інститут (нині Українська Академія мистецтв) у майстерні Костянтина Єлеви, Анатолія Петрицького; у 1980-1981 роках працював тут викладачем.

Задорожний – багатогранний митець. Автор живописних полотен, монументальних розписів, плакатів, вітражів, різьблення на дереві, гобеленів, скульптур тощо. Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка 1995 року (посмертно) за серію робіт 1964–1988 років.

Continue reading “Іван-Валентин ЗАДОРОЖНИЙ – галерея творів” →

Тут можна завантажити або просто почитати окремі публікації про життя і творчість художника Івана-Валентина ЗАДОРОЖНОГО.

1. Олесь Соловей. Українська історія – наскрізний мотив творчості Івана-Валентина Задорожного // Газ. День. – Київ, 2013. – 15 листопада. – day.kiev.ua. – PDF.
2. Ніна Гаврилко. Графіка Івана-Валентина Задорожного / Культура і мистецтво у сучасному світі: Наукові записки Київського Національного університету культури і мистецтв. – К., 2011. – Вип.12. – С.202-207. – nbuv.gov.ua. – PDF.
3. Микола Таборит. Він світ творив різцем і пензлем / Газ. Слово Просвіти. – 2011. – 03 листопада. – slovoprosvity.org. – PDF.
4. Ніна Гаврилко. Витоки і досягення митця Івана-Валентина Задорожного / Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Збірник наукових праць. – К., 2010. – Вип.25. – nbuv.gov.ua. – PDF.
5. Дробот А.О. Від натуралізму до новітньої інтерпретації прадавніх образів (Іван-Валентин Задорожний) / Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: збірка наукових праць. – Харків, 2009. – Вип.5. – С.54-59. – nbuv.gov.ua. – PDF.

Василь Корч [Василь КОРЧИНСЬКИЙ]. Згадую… (Спогади про Галину Зубченко) // Журн. Артанія. – Київ, 2009. – №2. – С.57-63.

…Господиня майстерні − маленька, середнього віку жінка − привітно усміхнулася. З усього виглядало, що ми відірвали її від роботи. Похапцем поклавши вугіль на стільчик, де лежала коробочка з олівцями і тим-таки вуглем, витерла руки рушником і привіталася з нами.

Мій товариш, Володимир Гарбуз, був уже знайомий із Галиною Олександрівною Зубченко, я ж уперше був у неї в робітні, та й узагалі вперше в майстерні художника.

Continue reading “Спогади про Галину ЗУБЧЕНКО − Василь Корчинський” →